Нотатки за результатами форуму "Виклики часу: Експертний погляд"

У рамках експертних сесій форуму МІМівці та запрошені експерти обговорювали питання теперішньої ситуації, викликів, що постали перед українцями й українським бізнесом, та майбутньої долі України.

День перший. 22 березня 2014 р.

Сесія 1. Ситуація в країні: чому так сталося та що далі?

З обговорень з Павлом Шереметою:

В сьогоднішній ситуації звичайних реформ та дій (на зразок просто виходу бізнесу «з тіні») стає мало, потрібні інновації (як це робить Сінгапур, Тайвань, і близька до нас Польща). Це складний шлях, але тільки так ми можемо забезпечити ріст економіки.

Плюси теперішньої ситуації: Представники бізнесу готові допомагати країні виходити з кризи. Міністерство готове прислухатися до порад професіоналів з бізнесу.

Що робити далі:

У короткостроковому плані Міністерство економічного розвитку й торгівлі поставило собі 4 цілі:

-         залучення ресурсів в країну (до пошуку шляхів звернутися також до професіоналів з бізнесу),

-         прозорі державні закупівлі,

-         дерегуляція – полегшення ведення бізнесу (відповідальність бізнесу – донести до представників нової влади інформацію про всі порушення та корупційні схеми, які заважають реформуванню),

-         розвиток людського капіталу.

З обговорення з Євгеном Марчуком:

У будь-якій ситуації варто проаналізувати, чому так сталося.

Передумови: Ще кримська криза початку 1990-х показала наші слабкі сторони. Зокрема, потребу в донесенні правдивої інформації населенню Криму. Конфлікт щодо о. Тузла також дав зрозуміти, що Росія може здійснювати вчинки поза межами здорового глузду.

Плюси теперішньої ситуації:

·        З’явилися зримі прикмети зародження української нації

·        Ситуація розбудила світових лідерів, що дивляться на нас як на героїчний народ

·        Події в країні стали поштовхом до проведення реальних економічних реформ

Що робити далі: Теперішня ситуація в Україні – це питання системи безпеки всього світу. Росія – наш вічний сусід. Потрібно створювати експертну групу та провести переговори з Росією за участю міжнародних представників. Треба шукати неординарні рішення для виходу з конфлікту. Також потрібно забезпечити чесне та прозоре проведення виборів (оскільки Росія зацікавлена зірвати цей процес).

 

З обговорення з Олександром Чалим:

Останні події в Україні повернули світ до ситуації 1 вересня 1939 р.: від норм права ми перейшли до влади сили.

Передумови: Україна – територія, що складається з двох різних платформ: європейської та євро-азійської. З 1991 р. ми ніяк не визначимося: будуємо ми державу на етнічному чи політичному націоналізмі? У більшій мірі вина за ситуацію лежить на нас самих.

Що важливо зрозуміти: На сьогодні Україна – не суб’єкт на політичній арені світу («велика» країна – та, що має амбіції та здатна встановлювати свої стандарти). Наші відносини з «великими» країнами – асиметричні, та і в цій позиції є своя вигода.

Що робити далі: Будувати державу на засадах політичного націоналізму та зберегти різнорідну територію України в єдиних кордонах. Якнайшвидше визначитися з пріоритетами – що для нас стоїть на першому місці зараз:

·        Повернути Крим

·        Не втратити південно-східну частину країни

·        Провести в країні глобальні реформи

Щодо кримської ситуації Україна має обрати один з 3 сценаріїв: 

1.     «Війна». Припинення партнерства з Росією на економічному рівні (в тому числі не продавати двигунів для гелікоптерів, які завтра можуть полетіти на Україну), відмова від купівлі газу, сигнал Європі щодо планів не транспортувати російський газ, а також введення відповідних санкції щодо чиновників. 

2.     «Холодна війна». Україна має вивести громадян Росії за межі своєї території та заборонити в’їзд російських чоловіків, старших 14 р. Також звести до мінімуму дипломатичні й економічні відносини з Росією та в коаліції з іншими країнами змусити її до встановлення миру.

3.     «Холодний мир» - тимчасове перемир’я. Міжнародна спільнота та Україна мають отримати від Росії гарантії, щодо невведення військ в Південно-Східну Україну. Але Україна також має гарантувати, що не застосовуватиме сили щодо Криму (хоча і не визнаватиме його як частину російської території). Наступне перемир’я має укладатися вже на рівні Вашингтон-Москва.

Всі ці сценарії ведуть за собою важкі наслідки, але без чіткого визначення своєї позиції буд-які подальші дії будуть неефективними.

 

Сесія 2. Що ми можемо запропонувати світу? Як має відбутися модернізація країни?

З обговорення з Павлом Пашко:

Митна політика потребує якнайшвидшого реформування.

Головна проблема на сьогодні:

Зазвичай митна ставка регулюється державою – від найнижчої (для тих товарів, яких немає в країні) до найвищої (для тих товарів, які країна виготовляє сама). До 2005 р. середня митна ставка в Україні була 10-11 %. З середини 2005 р., коли було прийнято рішення щодо курсу на Європу, митну ставку знизили до 4-5 %. Тобто відбувся «перекіс» у сторону занижених ставок. Крім цього країна взяла зобов’язання не міняти середньої ставки, яка на сьогодні становить 4,7%.

Під час ввезення в країну, кожен товар отримує код відповідно до товарної номенклатури. Але за кожним кодом ховається ціла група товарів (наприклад, в одну групу входять як комп’ютер, так і  його комплектування). При цьому внутрішня система оподаткування накладає податок на код, а не на окремий товар (зараз під кодом товару може «ховатися» як комп’ютер, так і мишка до нього, вартість яких далеко не однакова). Це і створює можливості для корупційних схем.

Що потрібно робити: Переглянути митні ставки, узгоджуючи їх з економічною політикою країни. Максимально автоматизувати митні процедури, щоб виключити «людський фактор», але при цьому ввести опис конкретного товару (а не лише код) в податкову документацію.

 

З обговорення з Володимиром Лавренчуком:

Оскільки капітал країни зосереджений в національній валюті, валютний курс є дуже чутливим до криз.  

Стан країни на сьогодні: Обвал курсу національної валюти навіть в 10-12 % - вже свідчить про проблеми. Найбільший показник, після якого банки невдовзі припиняють своє існування – 25%. І саме такий показник в країні зараз. Це свідчить про те, що Україна знаходиться в глибокій економічній та політичній кризі. Проте зацікавленості банків у девальвації немає, оскільки для них це питання елементарного виживання.

Що потрібно робити:

Створити умови, які б підтримували довіру вкладників (яка на сьогодні є досить високою). Потрібно провести інституційні реформи банківської системи (при цьому призначення на посади має відбуватися через спілкування з бізнесом) та капіталізувати банківську економіку (чим більші капітали – тим менші кредити).

 

З обговорення з Ольгою Бєльковою:

Модернізація потрібна негайно. Вихід з кризи у великій мірі залежить від нових технологій.

Що робити:

Держава має допомогти забезпечити якнайширше інтернет-покриття та стимулювати споживання технологій для оптимізації роботи на рівні країни, бізнесу, звичайного користувача. Зменшення «людського фактору» дозволить подолати корупцію. Також важливо підвищувати культуру споживача – привчати його платити за ці технології.