Людина – бізнес – соціум: взаємовпливи та взаємовідповідальність

Нотатки з Першого всесвітнього форуму Друкера

«Економічна думка апріорі вважалася безсторонньою та неупередженою. Однак ідеї Друкера та сучасна ситуація позбавляють її цієї якості. Рух відбувається від спостереження до відчуття - «from watching to feeling», – підбиваючи підсумки Першого всесвітнього форуму Друкера, розмірковує Юрій Мартинюк, віце-президент МІМ-Київ. – Сам Друкер вийшов далеко за рамки питань ефективного менеджменту. Він називав себе соціальним екологом. Це цілком у контексті сучасних тенденцій підвищеної уваги до відповідальності бізнесу. Мовляв, бізнес несе відповідальність за все. Ось тут і постає питання: а наскільки при цьому бізнес може на щось впливати?»

З одного боку, багато хто із сучасних дослідників схильний стверджувати, що, оскільки бізнес породжує соціальні проблеми (не існує повністю задоволеного попиту, інакше пропозиція, тобто товар, стає нікому не потрібна, а отже, бізнес припиняє існування), то він і має їх розв’язувати, отже, бути соціально відповідальним. З іншого боку, як пояснює Юрій Мартинюк, більшість доповідачів з питань КСВ на форумі Друкера трактували соціальну відповідальність бізнесу як морально-етичну проблему. А морально-етичним аспектом це питання не вичерпується – адже бізнес зорієнтований на отримання вигоди, і потрібно думати про те, як корпоративна соціальна відповідальність може стати вигідною для бізнесу.

Загалом твердження «Бізнес відповідальний за все» є досить суперечливим – адже за що в такій ситуації відповідає держава? Тож ці розмірковування мають глибинне філософське підґрунтя й спонукають замислитися над тим, як взаємодіють на рівні країни й цілого світу всі «стейкхолдери» процесу – бізнес, громадянське суспільство, держава тощо, і як «знайти баланс між природним плином подій та роллю в них людини».

До речі, роль людини, а точніше, лідера у бізнесі також серйозно переосмислюється відповідно до нових умов функціонування. І тут далекоглядні ідеї Друкера та його послідовників виявляються не менш доречними, ніж у будь-якій іншій сфері.

«Нам слід особливо уважно прислухатися до деяких тез, – узагальнює Юрій Мартинюк. – Наприклад, щодо того, що лідерство – це не харизма, а систематична праця. І ще: якщо ти керуєш людьми, що продукують знання, людьми інтелектуальної праці (knowledge workers), то який рівень має бути в тебе самого для того, аби ефективно ними управляти?»

Власне, вищезазначена проблематика й стає новим виміром соціальної відповідальності бізнесу у посткризовому світі.